Шо такого особливого
у цій вашій йозі? Та нахіба воно мені?

Чим більш складним організмом ви стаєте, тим більше процесів вам доводиться автоматизувати та делегувати. Що є ледь не єдиним шляхом звільнити хоч якісь ресурси, щоб далі розвиватись і творити щось нове.

Звісна річ, абсолютно все має свою ціну і наслідки. Зокрема і те, що ми, істоти не створені для життя у коробках, все-таки у них живемо. Мало того, ще й консервуємо себе у стільцях на третину свого життя (а хтось і на довше). Тобто ведемо не просто малорухливий (3000-4000 кроків на день), а прямо конкретно сидячий образ життя.

Все це призводить до того, що абсолютно усі рухи середньостатистичної людини базуються на 3-х простеньких стовпах, котрих достатньо для підтримки задовільної життєдіяльності, але не більше. І ось ці 3 складові:

Рівновага. Рух завжди піде за таким ланцюжком, який найменше потребуватиме підтримання рівноваги. Тобто шляхом найменшого спротиву.

Екомонічність. Якщо є можливість виконати рух, задіявши замість десятків чи сотень м'язів лише кілька, тіло зробить вибір на користь меншої кількості.

Комфорт. Обраним завжди буде саме той рух, котрий найменше буде відволікати нервову систему, яка бережеться для прийняття більш пріоритетних рішень.

Як не важко помітити, цей сумнівний автопілот більше схожий не на відточений механізм, а на "ізбушку" на 3-х милицях. Ці 3 стовпи мають неабияку схильність приймати рішення напоспіх і звісно ж не передбачають усіх можливих наслідків (чому так стається, ми розповіли у першій частині нашої статті "Звідки беруться невиправдані очікування від практики йоги?").

Тож якщо вас цікавить якість свого життя, а не просто його наявність, має сенс більше піклуватись про своє фізичне здоров'я. Адже в реальності не можливо відділити фізичну складову життя від розумової. І наступні 2 факти сильно мотивують вас одразу ж по їх прочитанню хоч декілька разів присісти чи віджатись.

Щоб не марнувати ресурси тіла дарма, м'язи, котрі не використовуються нами, вчиняють самогубство. Вони виставляють на своїй поверхні спеціальні хімічні маркери, котрі зокрема ще й змушують наш мозок тривожитись та впадати у депресію. Свято місце порожнім не буває, тому місце м'язів заміщують жирові клітини, котрі є вельми схильними до запальних процесів. Таким чином ми отримуємо одразу комбо: і стрес, і ожиріння, і пригнічений імунітет.

Окрім того, 2/3 від усіх нейронів, котрі зберігають нашу пам'ять, - це МОТОНЕЙРОНИ, - нейрони руху. Тобто, 2/3 від усього, що ви знаєте та пам'ятаєте, базуються на русі! І чим більш скупим стає набір ваших рухів, тим більше нейронів, що тими втраченими рухами керували, починають вас покидати, прихоплюючи із собою і вашу пам'ять.

Саме тому купа прогресивних людей у якості розумового відпочинку вибирає фізичну активність.

Йога у цьому питанні звісно ж є далеко не єдиним рішенням. Проте вона є такою, що ніколи не вичерпується і є цікавою навіть повз плин років. Практика йоги здатна розказати вам про вас те, що самі ви можете і не помітити: де ви не доїли, де не доспали, де ви перенервувались, а де вам нарешті добре.

Йогою займаються не тільки тому, що потрібно, а тому, що вона реально подобається.

Якщо дивитись на практику асан у йозі зі сторони, то у своїй більшості вона не здається такою вже унікальною чи складною.

На своїх заняттях, особливо коли приходять новачки, ми нерідко жартома порівнюємо практику йоги із "в'ялим переповзанням киликом для пенсіонерів 120+, з яких останні 20 років - це перебування у комі". Але все це може бути справедливим рівно до того моменту, поки ви дивитесь на йогу осторонь. Коли ви вже всередині, чимось легким чи "пенсіонерським" вам йога вже не здасться ;)

Фактично все, що відбувається протягом фізичної практики йоги - це вплив на ваше тіло із допомогою вашого ж тіла, де ваше тіло саме показує вам, що у ньому змінилось. Тобто у практиці асан тіло грає одразу 3 ролі: воно є і знаряддям роботи, і місцем прикладання зусиль, і індикатором ефективності вашої роботи та зусиль.

Та, на жаль, саме по собі тіло ніколи не полізе у свої дефіцитні рухи та слабкі зони. Тому для справжнього фізичного пробудження вам необхідний менеджер зі сторони, - котрим і стає ваша свідомість. Саме усвідомленість кожного руху робить йогу такою цінною та цілющою практикою.

З першого ж заняття йогою для початківців ви вчитесь розвивати самоспостереження та самокорекцію, тим самим вибираючись із пастки варіння у автоматичних рухах та їх помилках.

Якраз через те, що йога по своїй суті є не стільки навчанням, скільки ПЕРЕнавчанням, вона постає настільки складною. І складність її грунтується не на фізичній складовій, а на психічній!

Приходячи на заняття з йоги, вам варто не забути прихопити із собою мішок не тільки сил фізичних, але й ментальних. Протягом місяця-двох перший з мішечків справді може ставати порожнім набагато швидше за другий, але по завершенню цього часу - картина зміниться на координально протилежну.

Ви спитаєте: а де ж тоді це хвалене психічне перезавантаження й благосний ментальний відпочинок, якщо розум "вкалує" щосекунди, ще й весь час сам себе перевіряє? Це що за психіка має бути, щоб відпочивати за умов таких перегрузок? - Ви не повірите, але це ваша психіка ;) Просто не під час самого заняття, а якраз поза ним.

Безпосередньо на занятті ви свідомістю прогулюєтесь у царину автоматизованих та несвідомих процесів, перелаштовуєте та переписуєте їх таким чином, котрий би максимально відповідав вашим цілям та потребам, і залишаєте все це у спокої варитись у власному соку. А далі вже тіло пробує самостійно реалізовувати бажане вами у життя.

Саме собою, що одразу ж усього ви не запрограмуєте і не передбачите. Тож вам не раз буде доводитись одне уточнювати, друге корегувати. Та оскільки ви постійно розвиваєтесь, і ваші цілі відповідно до того будуть змінюватись, - час від часу актуальні для вас раніше налаштування ви будете замінювати геть іншими.

Це і є той механізм у йозі, який робить пластичним не тільки ваше тіло, але й ваш розум. І хоча зі сторони все ще виглядатиме, ніби ви працюєте переважно над своїм фізичним здоров'ям, насправді ви ще й розвиватимете найпрогресивнішу частину свого мозку - префронтальну кору.

А хто б не хотів відсувати у часі не тільки своє фізичне старіння, але й настання деменції?!

Зазначимо одразу: ні психотерапія, ні лікування тілесного болю та дискомфорту не є самоціллю занять з йоги (це справедливо як для початківців, так і для досвідчених практиків). Але це ті побічні дії, з котрими вам доведеться змиритись, якщо ви справжній поціновувач.

Так однією із особливостей практики є те, що чим складніше ти починаєш рухатись, тим більше уваги та концентрації на собі вимагає рух. Тож в тебе не лишається часу на те, щоб грузити себе своїми звичними проблемами. А у балансових асанах це взагалі працює феноменально: відволікся = вивалився з асани. Тож кожнісінький рух у йозі є ще й свого роду медитацією.

Крім того, з часом ти звикаєш до тих асан, котрі постійно практикуєш, і вже можеш дозволити собі привносити в них все більше ускладнюючих модифікацій та точок уваги, між контрими весь час потрібно переключатись. Такі переключення натреновують твій розум бути більш різким і навчають у моменті відсікати з уваги все зайве. Що робить будь-яку твою діяльність у рази продуктивнішою.

Особисто нас ще дуже тішить, що кожне заняття з йоги виглядає як маленьке життя з купкою своїх страхів та труднощів, але в тебе є надійний "поводир" і ти точно знаєш, що по завершенню практики, у гіршому випадку, буде так само, як і було. На таких маленьких проміжках ти не боїшся помилятись і занурюватись туди, де тобі не дуже то й подобається чи відверто страшно. А тому у тебе вистачає запалу помалу працювати із тим, на що б за інакших умов ти б ніколи не наважився (як шукати собі надійного "поводиря" на шляху йоги ви можете дізнатись із нашої статті "Як визначитись з інструктором йоги для початківців (і не дуже)?..").

Ви не раз могли чути, і це дійсно правда, що йога неабияк допомагає при хронічному стресі, тривожних та депресивних станах. Це пояснюється, в першу чергу, тим, що мозок шалено любить та винагороджує рух. А йоги своєю практикою вміють добиратись до таких глибоких м'язів, про існування котрих мозок сам не завжди у курсі. Тому на хімічному рівні ваше тіло неймовірно радіє і видає вам купу нейромедіаторів щастя.

З іншої ж сторони, усі ці свідомі втручання префронтальної кори мозку у автоматизовану діяльність тіла, також дають про себе знати. На практиці йога вчить не тільки змінювати свої звички рухи, але й нерідко вимагає ще й міняти своє емоційне ставлення та пам'ять про них. Тобто ваша свідома частина головного мозку спустається у агресивно-емоційну лімбічну систему та перезаписує її роботу таким чином, щоб вона не нервувалась з приводу того, чого насправді вже і нема (детальніше про це, та й не тільки, ми розказали у нашій статті "Як керувати болем?").

Більше того, новітні дослідження виявили, що інтервальна практика асан із перервами на відпочинок є непоганим таким замінником антидепресантів. Комусь вона допомагає зменшити дози та частоту прийому самих ліків, а комусь навіть дозволяє відмовитись від медикаментозного лікування повністю. Загальний протокол: 4 хвилини на статичне утримання силової чи гнучкісної асани із 4-хвилинною шавасаною у тотальній нерухомості, що може продовжуватись від 40 хвилин (5 асан) до 4-х годин (30 асан).

Підсумовуючи, вводячи йогу у свій постійний раціон, ти виробляєш звичку постійно працювати над собою. І в результаті ти краще концентруєшся, швидко переключаєш увагу, не боїшся пробувати нове, менше стресуєш та депресуєш, а коли і трапляється, завжди можеш вивести себе з цього стану.

Якщо ви дочитали до цієї частини статті, ви вже підозрюєте, що максимально результативна та ефективна для вас йога-асана - це завжди та форма, котра потребує прогулянки на межу своїх можливостей (чому спортивні мірки ефективності не можна застосовувати до йоги, ви можете дізнатись із нашої статті "Де проходить принципова межа між спортом та йогою?").

Тут важливо визначитись, про межу конкретно яких можливостей йде мова.

Наприклад, межа фізіологічних можливостей - це межа до кінця вам непідконтрольна. Це є максимум, який ви можете витиснути зі свого тіла. І ви дуже легко можете цю межу прогавити і переборщити із зусиллям, як результат - замість прогресу отримавши травму, котра ще й відчутно відкотить вас назад.

А от функціональна межа - це діапазон руху, який ви можете підтримувати власним зусиллям без сторонньої допомоги: гравітаційної дії, інерційної роботи або впливу на вас інших людей чи предметів. Так, вона менша за фізіологічну, проте абсолютно вами контрольована та значно безпечніша.

Тому еталонним у практиці йоги буде вважатись той рух, що засвоєний саме на функціональній межі. Той рух, який ви у будь-який момент можете самостійно відтворити, зупинити, змінити швидкість та напрямок самого руху.

На цьому правилі базується така річ як ефективне тренувальне вікно - максимально інформативний та продуктивний проміжок для роботи над собою. Його ще можна визначити як:"тут асана є ще достатньо стабільною + я можу трохи відволікатись від неї" <--- влучне місце для розширення своїх здібностей ---> "а ось тут я вже потрохи зашиваюсь + місцями забуваю як дихати" (як навчитись із допомогою дихання влучно вимірювати актуальне для себе навантаження, читайте у наші статті "Як дихання впливає на якість повсякденного життя та на практику йоги?").

Та майте на увазі!, що тренувальне вікно - це дуже рухома річ. Його розташування може різнюватись не тільки день від дня, але й від момента до моменту. Навіть ваші емоції здатні його посувати. Тож ступінь складності ваших асан завжди має режисуватись у моменті тут і зараз.

Будь ласка, ніколи не "міряйте" свої асани по "загальній температурі по палаті" - по своїх сусідах. Якими б прекрасними не були "чоботи", якщо вони не вашого "розміру", ні на яку "вершину" вони вам видертись не допоможуть!

Пам'ятайте!, це абсолютно нормально, що у вас є свій "крептоніт", який ніяк вам не піддається. Деякі речі направду потребують багацько часу й терпіння: "рельси", якими ніхто не користується, з великою вірогідністю ставатимуть або непридатно "іржавими", або давно "вкраденими". Що означає: через відсутність руху той шлях, по котрому ваш мозок раніше міг достукатись до м'язів, може або мати прогалини, або виявитись назавжди втраченими. Тож вам доведеться наново перелаштовувати і свої нейрони, і свої синаптичні зв'язки, і ще багато чого у мозку, про що зазвичай ми навіть не задумуємось, коли робимо банальний рух м'язом.

Якщо ви з певних причин не маєте можливості регулярно практикувати йогу під наглядом наставника, хоча б інколи звіряйте свою реальність з дійсністю, час від часу беручи уроки у професійних вчителів йоги. Люди достатньо розумні, щоб бути лінивими й хитрими, та непомітно для себе ж уникати того, що їм не подобається. Саме тому навіть якщо ви самі - гуру, вам все одно потрібен інший гуру (для того, щоб краще збагнути, з чого складається практика йогічних асан, корисно ознайомитись із нашею статтею "Завдяки чому "повзання килимком" стає йогою?").

Так, крутий йога-інструктор - це абсолютно прекрасний здобуток. Інколи заради нього можна їздити і на інший кінець міста, і навіть у інший населений пункт чи країну. Але інструктор йоги за вас вашу йогу робити не буде. Ви самі є запорукою власного успіху.